Олександр Барабошко. Як вже сьогодні стати відомим журналістом?
Конспект майстер-класу
Сподіваюся, всі знають, що таке соціальні мережі. Всі зареєстровані у ВКонтакте (ВК), Фейсбуці чи Твітері. Інстаграм вже точно у всіх є.
Дуже часто кажуть, що круто вчитися на власних помилках. Але на них переважно вчаться дурні. А розумні вчаться вже на їхньому гіркому досвіді. Я розкажу про помилки, на яких вчився я, а ви навчитеся на моїх.
У сучасній журналістиці є тренд – вона цілком і повністю нудна. Якщо ви відкриєте сайт ТСН і «Кореспондент», то відрізняються вони тільки зовні, а зміст - однаковий.
Вся журналістика перейшла у веб, всі копіпастять – копіюють у когось тексти і ставлять собі.
Що ж вам заважає стати відомим журналістом? Нічого. Раніше треба було працювати в газеті, мати якісь знайомства. А зараз кожен із вас може стати крутим наймоднішим журналістом. Руки в усіх розв’язані.
Що треба мати? Смартфон і місце, де його можна зарядити й звідки оперативно можна виходити на зв’язок. Я для цього придбав 3G роутер.
Друге – вміти хоч примітивно користуватися графічними редакторами І третє – користуватися відеоредакторами.
Ви завели блог – але за два тижні можете розчаруватися. «Я написав такий крутий текст, а там всього сто переглядів».
Популярним можна стати двома шляхами – або наполегливо працювати, або зробити щось скандальне. Другий варіант ризикований, а перший доступний усім.
Ранок починайте з того, що додавайте щодня 50 друзів у «ВКонтакті». Я використовую програму воркабот. Будете робити так щодня – матимете три тисячі друзів через рік.
І коли ви запостите блог, він матиме 500 переглядів. Один із ваших друзів буде працювати у якійсь газеті, наприклад «Вести», він щось шукатиме для свого матеріалу, побачить ваш блог. І ви станете суперпопулярним. Насправді ні, не станете. Працювати над цим треба щодня.
У Фейсбуку так не вийде. Люди, які є лідерами думки у ФБ, займалися цим три роки тому, і ви вже до них не приєднаєтеся, не зможете коментувати.
Треба формувати свою медіа-стрічку – щоб ви могли читати, отримувати інформацію. І при цьому формувати медіа-простір своїм френдам – писати коментарі.
Те ж у Твітері. Фоловите 50, десять фоловлять вас у відповідь, решту сорок видаляєте.
Якщо ви це робите щодня, то можна, не пишучи текстів, сформувати собі бекграунд для майбутнього. І отримати шанс «продати себе» після закінчення університету. Бо зможете сказати: «Я напишу статтю, яка набере стільки-то переглядів, її опублікують ті-то й ті-то».
Я зараз працюю в агенції цифрових ЗМІ, і ми не можемо знайти на роботу потрібних людей. Бо це одразу видно з того, що саме він ставить у Фейсбуці. І це підхід багатьох піар-контор.
Є потреба в лідерах думки, а їх в Україні й нема.
Така робота дасть вам змогу мати заробіток фрілансера, бо завжди є потреба в генеруванні контенту.
Генеруйте щось своє. Репости всім набриднуть.
Електронна пошта. Коли мені приходить лист із mail.ru, я реагую негативно. Іноді серйозні люди надсилають листи з адреси мариночка68.mail.ru. Ваша пошта – це як ваша адреса. Тому я рекомендую напружитися і завести поштовий акаунт на gmail. Не треба бути містечковими. Треба дивитися, куди рухається світ. Нормальний формат – прізвище.ім’я@gmail.com.
Зараз є тренд до зламу пошти журналістів. Що тут слід робити? Подбати про свою безпеку. «Прив’язати» пошту до мобільного телефона. Навіть якщо ви зайдете на лінк із фішингом, і хтось отримає ваш пароль, це не дасть йому змогу зламати вашу пошту.
Один мій знайомий вважає, що найкращі журналісти – ті, які не вчилися на факультетах журналістики. Я не поділяю його думку. Але передам її вам. Університети штампують однакових людей, які привчилися до певних шаблонів.
У вас є все, щоб розвиватися. Університет дає вам якісні базові знання. Інші не знають, як будувати заголовки, формувати структуру тексту тощо. Але інші люди вміють думати нестандартно. І вам треба цьому вчитися.
Як стати наймоднішим блогером? Сказати – я ставлю собі мету стати одним із топових у журналістиці. Проблем тут немає – бо немає конкуренції. Як стати відомим блогером у Росії – стежити за тим, що відбувається в Європі. Як стати в Україні – стежити за тим, що відбувається в Росії. Зрозуміло, що там інші бюджети, але люди там уміють правильно подавати інформацію.
Я рекомендую підписатися на топових людей у російському сегменті інтернету – Навального, Варламова тощо. І абстрагуватися від подій в Україні.
Як потрапити в новини? В мене багато друзів у «ВКонтакте». Але поки не завів сторінку на Фейсбуці, прогресу не було. Сфотографував прорив фонтана – наступного дня це в ТСН.
Якщо ви почнете видавати щось оригінальне на ФБ, то швидко станете цитованими.
Отже, з друзями спілкуйтеся у ВК, а ФБ – спілкуйтеся офіційно.
Якщо у вас є суперкрута інформація, і ви хочете її поширити – додавайте до неї теги відомих людей. Лещенко, Найєм тощо. І її рознесуть по інтернету - із вами як першоджерелом.
Що ще. Прочитати підручник і отримати мінімальні навички роботи з мовою розмітки веб сторінок, HTML. Завтра ви станете суперпопулярні, вам треба буде трохи відредагувати свою сторінку, і ви не зможете.
Сучасний журналіст повинен бути універсальним. Сьогодні журналіст, завтра піарник. Зараз між ними тонка межа. Її можна переходити без проблем.
Новини можна придумувати. В 2009 році Рамзан Кадиров сказав, що Україну треба захопити, як Грузію. Два тижні тому один із топових блогерів побачив цю статтю, перепостив її. І найголовніше, що цю інформацію ніхто не перевіряє. І всі починають істерично її репостити. Інформація потрапляє на сайти. І я не можу зрозуміти: ну як це, люди працюють журналістами топових видань і не можуть перевірити факти?!
Зараз ви можете зробити собі серйозне портфоліо. А потім прийти і сказати – ось я модний хлопець, і можу теж дещо розповісти.
Влітку сказали: давайте придумаємо якийсь івент. Спочатку навіть почали робити, а потім вирішили просто все вигадати. А тоді вже хтось пише з телеканалів: чи можна у вас взяти інтерв’ю?
Дійшло до того, що люди у створеній нами групі почали самі комунікувати. Ми тоді просто потестували, як розходиться інформація. Якщо треба щось розмістити і зробити, щоб воно розійшлося – це можна зробити. Основне, аби було цікаво.
Ще історія. Собака Путіна гуляє Хрещатиком.
Мій приятель – адмін групи «Атипичный Киев» (http://vk.com/atypical_kiev). На одному форумі побачили фото собаки: я кажу - собака схожа на Путіна. Закинули картинку, люди почали коментувати. Зрештою, вона розійшлася по всьому інтернету. Нічого складного тут нема.
Треба стежити за трендами. Ви думаєте – це все казки, а насправді все працює. Два тижні тому по інтернету розійшлася інформація про хлопця, який зробив проект «Козацький цитатник». (http://vk.com/nemaperevodu). ВінВін просто домальовував козацькі вуса чи шапку до відомих кіногероїв. Хлопцю 15 років. Вже до мене зверталися – треба робити клон його сайту. Бо кількість прихильників зростає в геометричній прогресії. І що він зробив неможливого? Людина має комп’ютер і руки. І все це розійшлося. Йому вже пропонували продати це за 15 тисяч гривень. Він трохи почекає і продасть дорожче.
Я написав підбірку фільмів, з яких можна зрозуміти, що відбувається в цій сфері:
1. «Плутовство». (Інша назва – «Хвост виляет собакой»).
2. «Здесь курят».
3. «Абсолютная власть» (серіал)
4. «Сьютс». В російському перекладі – «Форс-мажори».
5. «Правительство».
6. «Босс». Про мера Чикаго.
7. «Карточный домик».
8. «Ньюсрум» (серіал).
9. «Как преуспеть в Америке». Мотиваційний серіал.
10. «Дьявол носит Прада».
Треба абстрагуватися від одновекторності. Не слід бути прихильником якоїсь однієї теми. Треба до всього ставитися критично. І розуміти, хто за кожною новиною стоїть. Знати власників медіахолдингів – це допомагає осягнути реальну картину речей.
Питання: де обіцяні помилки, на яких ми мали вчитися?
Я спілкувався з людьми, які займаються не дуже хорошими речами. Наприклад, крадуть сайти. І я з ними співпрацював, а потім зрозумів, що інформацію на моєму комп’ютері вони теж вкрали. Тобто, дбайте про це. Заклеюйте веб-камеру на ноутбуку. Захищайте комп’ютер. Не переходьте на незрозумілі лінки. Місяць тому я викинув комп’ютер на Windows. Він настільки набитий вірусами, що вилікувати нереально.
