Відмінності між версіями «СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ»
Матеріал з Кафедра журналістики
Admin (Обговорення • внесок) (→ЛЕКЦІЯ ПРО ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ У ДЕНЬ МИЛОСЕРДЯ) |
Admin (Обговорення • внесок) (→Кафедра журналістики на телеканалі «ТВІ») |
||
| Рядок 151: | Рядок 151: | ||
== Кафедра журналістики на телеканалі «ТВІ» == | == Кафедра журналістики на телеканалі «ТВІ» == | ||
| − | Часто із публіцистикою пов’язують уявлення про документалістику, тобто бачення явища у «чорно-білих тонах». Не поспішайте з такими висновками, які є неоднозначними і навіть хибними. Документалістика припустима й іноді необхідна, але як частина публіцистичної творчості. Не може бути красивої картини, без «брудної роботи» замішування фарб і виготовлення полотна. Телеканал ТВІ практикує зустрічі з фахівцями-журналістами та експертами у власному ефірі, на передачу присвячену еміграції українців було запрошено для дискусії викладача ВЕРОНІКУ ВАСИЛІВНУ ЧЕКАЛЮК. | + | [[Файл:Файл:ТВИ - копия.jpg|right|200px]]Часто із публіцистикою пов’язують уявлення про документалістику, тобто бачення явища у «чорно-білих тонах». Не поспішайте з такими висновками, які є неоднозначними і навіть хибними. Документалістика припустима й іноді необхідна, але як частина публіцистичної творчості. Не може бути красивої картини, без «брудної роботи» замішування фарб і виготовлення полотна. Телеканал ТВІ практикує зустрічі з фахівцями-журналістами та експертами у власному ефірі, на передачу присвячену еміграції українців було запрошено для дискусії викладача ВЕРОНІКУ ВАСИЛІВНУ ЧЕКАЛЮК. |
В процесі зйомок було обговорено ряд актуальних питань суспільства. В.Чекалюк трималася стримано, щоб «не перегнути палку», бо публіцист не має права нав’язувати свою думку, – лише «підштовхнути» аудиторію до роздумів, а висновки глядач, звичайно ж під впливом автора, має зробити сам. Артур Сульцбергер, «Нью-Йорк Таймс», жартує: «Ми, журналісти, розповідаємо читачам, куди пішла кішка, а далі публіка вже хай сама займається кішкою». | В процесі зйомок було обговорено ряд актуальних питань суспільства. В.Чекалюк трималася стримано, щоб «не перегнути палку», бо публіцист не має права нав’язувати свою думку, – лише «підштовхнути» аудиторію до роздумів, а висновки глядач, звичайно ж під впливом автора, має зробити сам. Артур Сульцбергер, «Нью-Йорк Таймс», жартує: «Ми, журналісти, розповідаємо читачам, куди пішла кішка, а далі публіка вже хай сама займається кішкою». | ||
