Відмінності між версіями «СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОСТІ СТУДЕНТА»
Матеріал з Кафедра журналістики
Admin (Обговорення • внесок) (→Петриківка – душа України. Фоторепортаж) |
Admin (Обговорення • внесок) |
||
Рядок 225: | Рядок 225: | ||
Студентка четвертого курсу спеціальності «журналістика» Ірина Самоздран брала участь у конкурсі творчих робіт організованому у Національному авіаційному університеті, де зайняла 3 місце. | Студентка четвертого курсу спеціальності «журналістика» Ірина Самоздран брала участь у конкурсі творчих робіт організованому у Національному авіаційному університеті, де зайняла 3 місце. | ||
+ | |||
+ | == «Одноплемінники», або Щиголь авітамінозу… == | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-Заставка.jpg||right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-1444.jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-2444.jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-34444 .jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-44444.jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-54444.jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-64444.jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | [[Файл:250px-74444 .jpg|250px|right]] | ||
+ | |||
+ | ''Як добре, що людські голови інколи відвідують непогані ідеї. Нещодавні відвідини Луцька – саме така. Уже й не згадаю, кому вона спала на думку. Та, мабуть, і не треба. Головне – що на Волині проведено два чудових дні…'' | ||
+ | |||
+ | Те, що треба було витратити 10 годин тільки на дорогу туди й назад, а ти ж маєш надзвичайно багато роботи, і обов’язковий авітаміноз не стали серйозними перешкодами. Бо там відбувалася феєрія, - найприємніше, що може відбутися з письменником. І це – зовсім не вручення престижної премії. Усе значно простіше. Спілкування з читачами. У принципі, читачі – це ті ж самі люди. Але не байдужі до того, що ти робиш. А робиш ти це (пишеш), тому що тобі подобається. А «ті ж самі люди» читають тому, що їм теж подобається. Виходить, що ми – однодумці. Ні. «Одноподобці». Навіть більше – належимо до одного племені. Що поклоняється єдиному божеству – мистецтву слова. Сиріч – художньому тексту. Цим людям цікавий ти. А вони – цікаві тобі. Отже, йдучи назустріч – таки зустрілися. Насправді, так відбувається завжди. Якщо йти один одному назустріч, обов’язково опинитесь візаві. Ключове слово «назустріч». | ||
+ | |||
+ | Зустрічі ж зі студентами – це феєрія подвійна. Вони вже майже не діти (з їхньою безпосередністю), але ще й не дорослі (з їхньою дипломатичністю). І тоді начувайся. Запитають таке… | ||
+ | |||
+ | «Київ: там багато містики? Як він надихає?» | ||
+ | |||
+ | «Містика на кожному кроці. Тим більше – тут місця, де діють герої твоїх творів. І ти вже й сам починаєш вірити, що вони – не вигадані тобою, а реальні». | ||
+ | |||
+ | «Чим ваша книга особлива? Оцініть її за десятибальною шкалою». | ||
+ | |||
+ | «По-перше, вона моя. По-друге, вона моя і «Твердинина». По-третє, вона моя, «Твердинина» і «Коронації». Ще однієї такої ніде у світі немає. А за десятибальною шкалою я поставив би їй 100». | ||
+ | |||
+ | «Чи не заважає ваша наукова й творча діяльність особистому життю?» | ||
+ | |||
+ | «У мене це все настільки змішано та сплутано, що вже й не розбереш, де там і що. Я такий собі дракон з трьома головами: наука, література й особисте життя. Але нікому не дозволю їх позрубувати». | ||
+ | |||
+ | «Кажуть, що жінка-письменник не може бути хорошою дружиною. Як щодо чоловіка-письменника? Чи вистачає часу на родину? І як вона сприймає вашу творчість?» | ||
+ | |||
+ | «Не чув такого. Мабуть, правда, раз кажуть. Який я чоловік – краще запитати у дружини. Часу, зрозуміло, бракує, але про родину намагаюся не забувати. Та, чесно кажучи, вона й сама не дасть це зробити. Навіть якби захотів. А з успіхів, звісно, радіє». | ||
+ | |||
+ | «Чи є у вас задум нової книги?» | ||
+ | |||
+ | «Уже майже є й свіженька книга. І кілька задумів. Аби лиш Господь не відвернувся. І дав здоров’я та розуму все здійснити. Та, гадаю, буде саме так, як я хочу. Ну – і Він». | ||
+ | |||
+ | «Не пробували себе в поезії?» | ||
+ | |||
+ | «Звісно. Я майже впевнений, що кожен прозаїк починав як поет. Це практично закономірність. Але в прозі почуваюся впевненіше. Хоч і поезію не забуваю. У новому романі (хоч він і написаний раніше, а вийде й пізніше –з Божою допомогою), як і в «Дворушниках», є мої поезії. А минулого року я написав вірш «Тарасові», з яким мій син посів 2-ге місце на районному конкурсі читців». | ||
+ | |||
+ | «Чи можете якусь книгу сучасних авторів назвати геніальною?» | ||
+ | |||
+ | «Книгу не можу. Зате можу назвати автора. Ліна Костенко». | ||
+ | |||
+ | «Чи є письменник, на якого рівняєтесь?» | ||
+ | |||
+ | «Немає. Але в багатьох навчаюсь. І вдячний їм за це». | ||
+ | |||
+ | «А хто серед ваших улюблених авторів?» | ||
+ | |||
+ | «Микола Мартинюк, Петро Коробчук, Олена Рижко, Володимир Лис, Василь Шкляр…». | ||
+ | |||
+ | «Ви часто згадуєте Дена Брауна. Чи можна провести паралель між вашим головним героєм і Робертом Ленгдоном?» | ||
+ | |||
+ | «Не знаю, чи двічі – це часто. Але вам видніше. Паралель не можу. Хіба що перпендикуляр. Якщо ж серйозно, то свого героя я придумав ще 1991 року. Не знаю, чи вигадали на той час Ленгдона. Правда, мій Богдан Лисиця тоді ще професором не був. Усього лиш випускником Універу ім. Тараса Шевченка. І роман, у якому він з’являється, ще не дописано. Але надію плекаю. Проте між двома професорами щось спільне обов’язково знайдеться». | ||
+ | |||
+ | «Чому ви пов’язали українську політику з містикою?» | ||
+ | |||
+ | «Тому що там багато дворушників. А трапляються й вовкулаки». | ||
+ | |||
+ | «У своєму творі ви намагаєтеся показати справжню дійсність чи проектуєте цікавішу або бажану?» | ||
+ | |||
+ | «Моделюю. Таку, якою вона ніколи не була, якою ніколи не буде, але якою бути могла б. І це стократ цікавіше, ніж заповнювати пересічний міліцейський протокол». | ||
+ | |||
+ | «Чому обрали саме образ вовкулаки?» | ||
+ | |||
+ | «Тому що він поєднує в собі два світи – цей і той. Саме між цими двома світами й відбувається людське існування. А ще цей образ втілює ідею рекурентності, тобто смерті заради нового народження. Це надзвичайно цікаво». | ||
+ | |||
+ | «Вставки в тексті про вовкулак – це ваші власні розвідки, фольклор чи все ж таки довідкова література?» | ||
+ | |||
+ | «Це моя системна аналітика. Втілена в оригінальних текстах». | ||
+ | |||
+ | «Ви вважаєте себе вовкулакою в літературі?» | ||
+ | |||
+ | «Я просто вважаю себе вовкулакою. Але надзвичайно симпатичним і добрим. Що ж до літератури – то хай вирішує читач». | ||
+ | |||
+ | «Чи бачите ви в сучасній українській літературі явних конкурентів вашому стилю?» | ||
+ | |||
+ | «А ви бачите конкурентів своїй красі? Ось приблизно і я так само». | ||
+ | |||
+ | «Як ви відреагуєте на те, що вас у статті журналіст образно назве «українським вовкулакою» або ж «творцем українських вовкулак»?» | ||
+ | |||
+ | «Не ображуся. Я ж «у темі», що таке журналістика. Тому поставлюся з розумінням, бо знаю, чому так буде зроблено. Щодо «творця», то дякую за таку високу оцінку. Але вовкулак – і не тільки українських – створила народна уява. Найгеніальніший автор усіх часів і народів». | ||
+ | |||
+ | «Що вас надихає? Як і коли зазвичай приходить муза?» | ||
+ | |||
+ | «Нічого не надихає. Потреба й бажання писати виникають так само, як і потреба й бажання дихати. А муза від мене й не йде. Ось їхав до вас, то вона теж їхала в маршрутці. І разом ми кілька сторінок нашкрябали». | ||
+ | |||
+ | «Чи впливає на вас гніюча буденність?» | ||
+ | |||
+ | «Ні, звісно. Я одразу ж перетворюю її на феєричну святковість». | ||
+ | |||
+ | «Чи наявні риси автобіографізму в романі «Дворушники»?» | ||
+ | |||
+ | «Звісно. Перед початком написання я кілька разів перекидався на вовкулаку, бігав до лісу й жив серед вовків… Насправді ж – хай Бог боронить кожного з нас біографічно бути дотичним до «детектив сторі». Краще до комедій. А ще краще – до любовних історій. З «хеппі ендом», звичайно ж. Хоча в героєві дещо від мене усе ж є. Ми обидва красиві й розумні. А, іще – скромні». | ||
+ | |||
+ | «Чи любите ви подорожувати?» | ||
+ | |||
+ | «Так. Ось «приподорожував» до Луцька». | ||
+ | |||
+ | «Ви були й завідувачем кафедри, й деканом, і носили погони підполковника міліції. А чи про це мріяли в дитинстві?» | ||
+ | |||
+ | «Мріяв бути письменником. А ще – співаком. У шкільні роки грав і співав у ВІА (вокально-інструментальному ансамблі), коли служив у військовому оркестрі, був заступником диригента (заступником командира взводу – по-військовому). Але пройшла мутація і голос пропав. А вміння писати розвинулося. Так що мрії збуваються. Мрійте й не бійтесь». | ||
+ | |||
+ | «Чи є у вас задум написати щось цікаве для прекрасної половини людства?» | ||
+ | |||
+ | «А хіба ця половина вже сказала, що написане мною нецікаве? Якщо так, намагатимуся стати цікавим у наступних книжках. Хоча гадаю, що все, що робить «непрекрасна половина», все одно адресоване прекрасній». | ||
+ | |||
+ | «Чи сприймуть адекватно політичні діячі алюзії на себе?» | ||
+ | |||
+ | «Вони книжок не читають, тому хвилюватися немає підстав. Хоча нещодавно був такий цікавий випадок. Читачка прислала відгук на «Дворушників» і підписалася «Ніна Депутат». На своїх сторінках у соцмережах я пожартував: «А кажуть, що депутати книжок не читають…» | ||
+ | |||
+ | «Багато авторів детективів користуються допомогою людей, добре обізнаних у тій чи іншій галузі. Скажімо, Марек Краєвський наводить у кінці своїх текстів цілі списки таких людей. Чи звертались ви до експертів, можливо, науковців, пишучи свої твори?» | ||
+ | |||
+ | «Безумовно. Ведучи мову про банкірів, консультувався у знайомих, що працюють у банку. З журналістикою знайомий сам. Звертався й до міліцейських детективів. Про одного з них, полковника Дмитра Никифорчука, згадую у двох книжках. Це реальна людина. Мій товариш, теж начальник кафедри. До всього він – ще й доктор юридичних наук. Але багато доводиться працювати й самому, шукаючи потрібну інформацію. Ставати експертом у тому чи іншому питанні. Без цього – ніяк». | ||
+ | |||
+ | «Чого б ви побажали письменникам-початківцям?» | ||
+ | |||
+ | «Стати маститими. Але без колосальної роботи це неможливо. Тому хай готуються. І в спортзалі – також. Успішний письменник – це здоровий письменник. А про читання я вже й мовчу…» | ||
+ | |||
+ | '''В’ячеслав Васильченко''' | ||
+ | |||
+ | == ЛЕКЦІЯ ПРО ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ У ДЕНЬ МИЛОСЕРДЯ == | ||
+ | [[Файл:250px-На фон.jpg|250px|left]] | ||
+ | [[Файл:250px-244444.jpg|250px|right]] | ||
+ | [[Файл:250px-34444.jpg|250px|right]] | ||
+ | Викладач кафедри журналістики Вероніка Василівна Чекалюк ініціювала проведення виховної години для студенток ІМВ НАУ. Мета заходу - продемонструвати молоді нерозривність ланцюжка, а саме: здорова дівчина – це здорова матір – здорова дитина, як результат – здорове суспільство. | ||
+ | |||
+ | 23 лютого відбулася доброчинна акція з участю студенток 4 курсу. УКиївському пологову будинку №5 проведено акцію «День милосердя». Про духовність у стосунках між молодими людьми, про правила етикету й поваги один до одного розповів священик отець Георгій, про здоровий спосіб життя, про роль жінки у суспільстві повідав головний лікар полового будинку № 5 Дмитро Олександрович Говсєєв. Студентам випала нагода поспілкуватися не лише зі священиком і лікарями, а й зі щасливими проділями. | ||
+ | |||
+ | Від Української православної церкви та соціального проекту «Родинний бал» матері отримали подарунки – невеличкі ікони та дискиіз записами колискових народів світу та текстами пісень для матусь. | ||
+ | |||
+ | Акція була проведена вперше, але співробітництво духовенства і лікарні почалося ще в 2001 році. Щотижня о.Георгій проводить годину духовного спілкування з вагітними, щоб підготувати їх та всю родину до появи нового життя - народження дитини. О.Георгій впевнений: «Жінка має духовно зрозуміти, що вона стане матір’ю. Вона повинна зрозуміти відповідальність перед Богом і перед собою. Церква відкрита для всіх, чия душа прагне молитви і очищення. Вважаю,що вагітна має відвідувати Храм, бо тоді дитина з самого народження бути жити з вірою в серці». | ||
+ | |||
+ | Духовність і фізичне здоров’я – необхідні складові для розвитку особистості, для досягнення життєвих вершин. У храмі відбувається хрещення немовлят за бажанням батьків. Також отець проводить хрещення немовлят,які знаходяться у реанімації. Під час важких пологів або операцій проводиться служіння в храмі. Великий плюс цього пологового будинку, що лікарі мають право відмовити жінку від аборту, якщо та хоче зробити його без медичних показань. | ||
+ | |||
+ | Студенти ІМВ НАУ позитивно сприйняли зустріч у пологовому будинку. Там створено гарні умови для породіль: хороший ремонт,якісна медична техніка тощо… | ||
+ | |||
+ | Соціальний проект «Родинний бал», духовенство і лікарня планують і надалі проводити пізнавальні лекції для молодих сімей та тих, хто планує вступити у шлюб. | ||
+ | |||
+ | (фото) Вікторія Савонік і Лілія Цимбалюк | ||
+ | |||
+ | == Кафедра журналістики на телеканалі «ТВІ» == | ||
+ | |||
+ | [[Файл:ТВИ - копия.jpg|center|800px]]Часто із публіцистикою пов’язують уявлення про документалістику, тобто бачення явища у «чорно-білих тонах». Не поспішайте з такими висновками, які є неоднозначними і навіть хибними. Документалістика припустима й іноді необхідна, але як частина публіцистичної творчості. Не може бути красивої картини, без «брудної роботи» замішування фарб і виготовлення полотна. Телеканал ТВІ практикує зустрічі з фахівцями-журналістами та експертами у власному ефірі, на передачу присвячену еміграції українців було запрошено для дискусії викладача ВЕРОНІКУ ВАСИЛІВНУ ЧЕКАЛЮК. | ||
+ | |||
+ | В процесі зйомок було обговорено ряд актуальних питань суспільства. В.Чекалюк трималася стримано, щоб «не перегнути палку», бо публіцист не має права нав’язувати свою думку, – лише «підштовхнути» аудиторію до роздумів, а висновки глядач, звичайно ж під впливом автора, має зробити сам. Артур Сульцбергер, «Нью-Йорк Таймс», жартує: «Ми, журналісти, розповідаємо читачам, куди пішла кішка, а далі публіка вже хай сама займається кішкою». | ||
+ | |||
+ | Зрозуміло, що однозначність публіцистичної ідеї не робить її завжди правильною. Публіцист, порушуючи певну проблему, зрештою, пропонує гіпотетичний варіант її розв’язання. Будучи першопрохідцем, він, як ніхто інший, наражається на небезпеку дати й помилковий варі¬ант її розв'язання. Тож варто пам’ятати сказане ще Наполеоном: «Журналіст – це чистильник вулиць, який прибирає пером». Тому й необхідна свобода слова й вільна конкуренція на ринку ідей, пропонованих публіцистичних концепцій. Для авторів же загальнолюдські засади журналістики є тією можливою гарантією, яка допоможе їм виробити правильні погляди на порушені проблеми. | ||
+ | |||
+ | Подібні зустрічі в прямому радіо і теле ефірі необхідні для подальшого розвитку теоретичної журналістики. Бо без практики – теорія НІЩО. | ||
+ | |||
+ | == Зустріч В.В. Чекалюк з Блаженнішим Кардиналом Любомиром ГУЗАРОМ == | ||
+ | |||
+ | Великий філософ, надзвичайно мудра людина, великий патріот України Любомир Гузар уважає, що проблеми українців можна вирішити вірою у добро, щоденним навчанням і саморозвитком, удосконаленням: молодому поколінню треба свідомо працювати для того, щоб подолати труднощі і стати на шлях правильного розвитку. Для цього молоді потрібно вчитися виховувати себе, вчитися розуміти народ, чути себе і людей. | ||
+ | |||
+ | [[Файл:800px-ЗобраЖ.jpg|center|800px]] | ||
+ | |||
+ | Зустріч, що відбулася у КМА традиційно проходила у формі діалогу. З Любомиром Гузаром говорили про те, як правильно виховати у собі духовні цінності, не піддаючись негативним впливам Вероніка Чекалюк:я захоплена цією Людиною, під враженнями підготувала статтю і лекцію на тему соціальних комунікацій. Ця зустріч з людиною-легендою надзвичайно тепла й емоційна. | ||
+ | |||
+ | Одна з тем - спілкування: питання еміграції. В той час, коли молодь мріє про працю за кордоном, Любомир Гузар повертається з європи в україну й акцентує на перспективі тут, на українській землі... Можу сказати, що ніколи не кажи ніколи. І коли лунають твердження, що люди, які їдуть з України в пошуках кращої долі, ніколи не повернуться...не правда! Я пишу зараз свою докторську дисертацію, глибоко вивчала цю тему: збереження ідентичності.... | ||
+ | |||
+ | У кандидатській досліджувала тих, хто поїхав і не повернувся. Я була волонтером на Форумі українців світовому кілька років поспіль. Склалися дуже добрі стосунки з українцями, які розпорошені по всьому світу, і на сьогоднішні я спілкуюся з ними по скайпу..і щодня чую від них про готовність і бажання повернутися в Україну. За 5 років успішних 60 осіб таки повернулося. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | БУДЬМО ЩАСЛИВІ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ. |