Відмінності між версіями «НОВИНИ КАФЕДРИ»
Матеріал з Кафедра журналістики
Admin (Обговорення • внесок) (→Майстер – клас з талановитою журналісткою, фотокореспондентом, Мирославою (Мімі) Чакаровою) |
Admin (Обговорення • внесок) (→Майстер – клас з талановитою журналісткою, фотокореспондентом, Мирославою (Мімі) Чакаровою) |
||
| Рядок 452: | Рядок 452: | ||
Лук’янчук Сергій Олександрович | Лук’янчук Сергій Олександрович | ||
| + | |||
| + | == В І Т А Є М О ! == | ||
| + | 11 квітня в НАУ відбулося урочисте вручення дипломів випускникам. Молодих фахівців із теплими почуттями привітали: проректор з виховної і навчальної роботи Ярослав Вікторович Козачок, директор ІМВ Алла Миколаївна Фоменко, завідувач кафедри «Туризму» Генадій Васильвич Блабанов та заступник директора ІМВ з виховної роботи Надія Павлівна Степанець. | ||
| + | |||
| + | Не зважаючи на урочистість події, на очі деяких дипломантів та їхніх батьків накочувалися ледь помітні сльози хвилювання, адже ця мить відкриває двері у доросле життя, тому емоції переповнювали серця. | ||
| + | |||
| + | Виступи і побажання кервіництва сприймалися присутніми зі щирим настроєм, відчувалася атомосфера душевного звязку між дипломниками, керівництвом, та присутніми в залі викладачами кафедри. | ||
| + | |||
| + | Зі словами вдячності від випускників виступила Люмила Кліндухова, зі щирими почуттями висловивши подяку батькам, викладачам та своїм новим друзям, які з'явилися під час навчання. | ||
| + | |||
| + | Насамкінець відбулося маленьке свято єднання, та, під спалах радості, традиційне підкидання до гори головних уборів. | ||
| + | |||
| + | == Майстер-клас з редактором газети «Дзеркало тижня» Олегом Вергелісом == | ||
| + | 8 квітня в ІМВ для студентів 2 – го та 3 го курсу було проведено майстер-клас з відомим літературним критиком та журналістом Олегом Вергелісом. Його глибинна обізнаність з предмету, перетворилася на атмосферу взаєморозуміння з допитливими студентами. | ||
| + | |||
| + | Молочним зубом історії авансцени людського життя був древньогрецький театр. І до сьогодні музи Талія і Мельпомена на кшталт чорно-білого шоколаду «Світоч» з вершин театральних шпилів нагадують про полярність і мінливість недосконалого (чи навпаки довершеного) світу. Головне – перед входом до театру зняти чоботи й капелюха, аби не пропустити крізь пальці суть й не зачепити ненароком високого. Аби дозовано вловити запропоноване випадком й, за словами класика, залишити шмат своєї атмосфери. Все, як у житті… | ||
| + | |||
| + | За винятком деяких варіацій… | ||
| + | |||
| + | Прогнози на вчорашній бенефіс | ||
| + | |||
| + | Станіславський колись констатував, що мистецтво має відкривати очі на ідеали, створені самим людством. За цим ми йдемо до театру. Із врівноваженим ентузіазмом «квитками на вчорашній спектакль» у стінах «крилатого» вишу «торгував» іменитий редактор, рецензент, театральний критик Олег Вергеліс. Елітність думки й аристократизм манер провокували на бесіду про вічне без кордонів і тісних лещат. Людина, викохана перлинами світової класики, спокійно, але цілком упевнено зайняла своє скромне місце в партері української інтелігентної сучасності. Тарифом на перегляд «спектаклю без особливих саспенсів, але й не без моралі» послугувала одна риса – бажання постійно шукати себе, в собі, поза собою. | ||
| + | |||
| + | Інтернет-видання рясніють нулями гонорарних підрахунків Вергеліса: премія Гоголя, Долгорукого, окремі тисячі за книги тощо. Проте нікому й на думку не спаде закидати йому захланнність, комерційність творчості чи блюзнірство. Журналіст розуміє, що новий час вимагає концентрації більших зусиль. Медійний світ функціонує навколо попси й таблоїдності, проте завжди треба говорити по-справжньому. І навіть серед інформаційної матриці істинний талант не поспішає розривати пуповину з так званою «індустрією пам’яті». Мабуть, трохи «винна» в цьому мемуарна література, яка часом поглинає пильність нашого гостя. Тому тримати руку на пульсі суспільних процесів доводиться дозовано, аби не обпектися. Та й на сусідньому стільці є люди, які потребують духовної присутності. | ||
| + | |||
| + | Про сакральність та інтимність творчого процесу Олег Анатолійович говорить коротко й скромно, надаючи перевагу принципу Шмітта «щораз вмикати творчу амнезію».«АнтиЗоїл» сучасності цінує свою професію за те, що вона зближує людей, й намагається вловити кожну мить, бо все проходить. Основний принцип – допомагати тим, хто вартий уваги. | ||
| + | |||
| + | «Театрал в законі» ділиться секретами принципу «четвертої стіни», «войовничого гуманізму» та «добра з кулаками». Каже, що цинізм у нашій професії – щось на кшталт повітря, але продукувати його треба аптечними дозами. А під час написання матеріалу твердо усвідомлювати, що мистецтво – це не формула, а енергетика. Знання теми й контексту через емоційний суб’єктивізм мають переходити на щабель професійного об’єктивізму. | ||
| + | |||
| + | Харизматичний чоловік шекспірівської зовнішності вважає безглуздим копіювання метрів світової театральної критики, тому «розучує» свою власну «роль» давно й наполегливо. | ||
| + | |||
| + | Вся бесіда скидається на частування кавою в затишній шоколадні. Хочеться підірватися й аплодувати, скандувати «браво» й жбурляти квітами. Хоча б за те, що вакуумна людяність зберегла свою перманентність. | ||
| + | |||
| + | Останній квиток на вчорашній спектакль, здається, продано. Все інше залежить від сусідів і акустики. А може, не такий вже і вчорашній? | ||
| + | |||
| + | Світлана КРАВЧЕНКО, | ||
| + | студентка групи ЖУ-311 | ||
