|
|
| Рядок 3: |
Рядок 3: |
| | == [[Майстер – клас «Інтерв’ю як журналістська технологія» з головним редактором сайту texty.org.ua, Романом Кульчинським]] == | | == [[Майстер – клас «Інтерв’ю як журналістська технологія» з головним редактором сайту texty.org.ua, Романом Кульчинським]] == |
| | | | |
| − | == Майстер – клас з талановитою журналісткою, фотокореспондентом, Мирославою (Мімі) Чакаровою == | + | == [[Майстер – клас з талановитою журналісткою, фотокореспондентом, Мирославою (Мімі) Чакаровою]] == |
| − | На заході було представлено фрагменти документального фільму «Ціна сексу» та було обговорено нові тенденції в області журналістських розслідувань.
| + | |
| − | | + | |
| − | Для мене як журналіста це честь говорити з вами, бо ви - наступне покоління. Як я розумію, ви матимете справу з важливими та серйозними проблемами. Одне з найважливіших питань, з якого я починала 10 років тому, – це як я можу зробити так, щоб цей проект побачила велика кількість людей….
| + | |
| − | | + | |
| − | Відмінність між журналістами та людьми мистецтва – журналісти повинні представити свою роботу великій аудиторі. Я мала можливість опублікувати книгу завдяки своїй роботі. На це не пішло б десять років. Але я запитала себе – хто читатиме цю книгу? Скільки людей з нею ознайомиться? І я завжди говорила своїм студентам, коли викладала журналістику – є два способи донести вашу роботу. І це не книга. Це інтернет чи телебачення. Я говорю про глобальний вплив, а не про зміни в рамках однієї двох країн.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ось приклад. Кожного дня триста мільйонів фотографій завантажується на Фейсбук. Кожну секунду – година відео завантажується на Ютьюб. Це показує, куди прямують наші технології, і це причина того, що якщо ви хочете вплинути на суспільство, вам треба
| + | |
| − | | + | |
| − | скеровувати проект на телебачення та інтернет.
| + | |
| − | | + | |
| − | Я почала працювати в мультимедія та документальній кінематографії. І я рада цьому, бо це було правильне рішення.
| + | |
| − | | + | |
| − | Через два роки після того, коли фільм уже вийшов, я певна, що його побачили мільйони людей.
| + | |
| − | | + | |
| − | Скільки часу пішло на те, щоб розговорити цих жінок, щоб вони почали розмовляти на камеру?
| + | |
| − | | + | |
| − | Довіру збудувати дуже довго. Ти не можеш ввійти в чуже життя і почати запитувати.
| + | |
| − | | + | |
| − | Хто відповідав за вашу безпеку і стояв за вами?
| + | |
| − | | + | |
| − | Гарне запитання. Процес, як це відбувається: коли я їду до іншої країни, я в першу чергу виходжу на зв’язок із представниками місцевих журналістів. Ці колеги працюють у місцевих медіа, вони ведуть журналістські розслідування. Але вони не хотіли брати участь, бо це дуже небезпечно. Торгівля людьми в Східній Європи та на Середньому Сході контролюється мафією. Та ж мафія контролює за торгівлю наркотиками та зброєю.
| + | |
| − | | + | |
| − | І журналісти знають що уряди та поліція теж залучені. І я приймала рішення, чи продовжувати робити це самостійно, чи зупинятися. Я вирішила продовжувати самостійно.
| + | |
| − | | + | |
| − | Чи жінка всередині вас перемагала журналіста? Чи були випадки, коли хотілося все кинути? Як ви це долали?
| + | |
| − | | + | |
| − | У Нью-Йорку мені кілька років тому дали нагороду за мужність. Від правозахисної організації Human Rights Watch. І коли я стояла на сцені, я сказала, що не заслужила цю нагороду. Бо в мене не було мужності. Я поясню. Не було жодного разу, коли я сідала б на літак і думала про те, що я хочу туди їхати. Я не хотіла. І я завжди боялася.
| + | |
| − | | + | |
| − | Але я знала, що як тільки я сідаю на літак, страхи треба лишати позаду.
| + | |
| − | | + | |
| − | Бо причина, чому я це роблю – мені треба було спілкуватися з багатьма людьми. Багато жінок протягом 3-4 років розповідали мені свої історії. І я обіцяла їм, що щось зроблю із цим. І я дала багато обіцянок. І відчувала, що повинна працювати далі, бо інакше навіщо ж вони мені це все розповідали? Це дуже болюче – те, через що ці жінки пройшли.
| + | |
| − | | + | |
| − | Чи були замахи на життя чи здоров’я жінок, з якими ви спілкувалися? Чи надходили пропозиції залишити цю роботу? Спроби залякування?
| + | |
| − | | + | |
| − | Це був жарт: і жарт був такий – коли я знову приїздила, ці хлопці питали – це знову ти? Ти ще жива? Тебе ще не прикінчили?
| + | |
| − | | + | |
| − | Треба зрозуміти – для того, щоб зробити сюжет, потрібно розкривати його на різних рівнях. Знімати шар за шаром. Основа цього фільму – жінки. Але основи не достатньо, щоб передати суть.
| + | |
| − | | + | |
| − | Я також хотіла показати інші елементи, які пояснюють, чому торгівля людьми триває. Тут питання попиту та пропозиції. Можна показати пропозицію, але потрібен і попит. Тому я хотіла піти далі, і показати тих людей, які використовували цих жінок. І чому практично неможливо втекти. Деякі жінки, які є у фільмі, вистрибували з вікон. І завжди думала – чи вони втікали чи хотіли покінчити життям? Але коли я говорила – вони сказали, це не самогубство, це єдиний спосіб утекти.
| + | |
| − | | + | |
| − | На роботу над фільмом пішло багато років? Чому ви обрали цю тему? Хтось із ваших знайомих постраждав від цієї системи?
| + | |
| − | | + | |
| − | Це особисте. Я росла в маленькому селі в Болгарії. Близько до кордону з Македонією і Грецією. І коли впав комунізм у 1989 році, ми з мамою емігрували до США. Мені було 13 а коли 15, я знову приїхала. І дівчата, старші за мене, виїхали до різних країн. Я ходила по родичах, запитувала про них. Де вона, що з нею? І деякі не чули нічого, і це дуже дивно, бо ці люди залежали від грошей, які ті родичі надсилали додому.
| + | |
| − | | + | |
| − | Це був 1992 рік. Тоді ми нічого не знали про секс-рабство. І тільки через кілька років ми почали про це дізнаватися.
| + | |
| − | | + | |
| − | Я стала фотожурналістом, відвідувала зони бойових дій. Кашмір, Ірак, інші подібні місця. І я завжди думала: треба повернутися додому. І всі мені говорили – це дуже небезпечно, але я знала, що достатньо міцна, бо була у зонах бойових дій. І там я була поранена, і перебувала під обстрілом. І я думала – я дам собі раду.
| + | |
| − | | + | |
| − | І я так сильно помилялася.
| + | |
| − | | + | |
| − | Яка головна причина, чому жінки потрапляють в сексуальне рабство? Це обман – їм пропонують роботу співачки чи офіціантки? І чи ви допомогли комусь вибратися з цієї системи? І що ці жінки говорили? І скільки відсотків потрапляє у рабство?
| + | |
| − | | + | |
| − | Більшість дівчат їхали працювати офіціантками, на заводи, нянь, доглядачок за літніми людьми. Одна з найгірших речей, які з ними сталися,– більшість жінок були продані іншими жінками. І цих жінок вони добре знають.
| + | |
| − | | + | |
| − | Уявіть, я повертаюся в село, їжджу на «мерседесі», гарно одягнена, всі знають, бо я там виросла. Я їду на поле і бачу там працюють п’ять дівчат. І кажу їм – мій друг в Німеччині, Італії, де завгодно, відкрив ресторан, і йому потрібні офіціантки. Я там менеджер, буду твоїм босом. Допоможу тобі з роботою, мовою, житлом. І скільки дівчат погодяться?
| + | |
| − | | + | |
| − | Справа не у відсотках. Ніхто не знає, який відсоток був убитий, скільком вдалося втекти. Є приблизні оцінки.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ви питаєте – чи допомагала? Так. Розкажу один приклад. У 2003 я була в маленькому селі в Молдові. Зустрілася з родиною, чия донька, 23 роки, поїхала до Туреччини, і вони протягом року нічого про неї не чули. Батько з матір’ю плакали, хотіли знати, чи вона жива. Вони не мали грошей найняти детектива чи адвоката. В них був тільки конверт з адресою, яку вона надіслала протягом перших місяців. Запитали, чи я їм допоможу знайти. Я взяла конверт і знайшла. На це пішло багато праці, багато розслідувань.
| + | |
| − | | + | |
| − | Коли я її знайшла, я відвела її до телефона-автомата. Сказала – я плачу, а ти подзвони батькам і скажи, що ти жива. І я найду тобі юриста, щоб той допоміг тобі повернутися.
| + | |
| − | | + | |
| − | Коли я ще навчала своїх студентів-журналістів, я завжди їм говорила: наша робота - це розповідати історії. Буди об’єктивними й розповідати сюжети. Але все змінилося.
| + | |
| − | | + | |
| − | І ще один приклад. Я знімала сюжет в одному з будинків. Одна із жінок, яка стала жертвою, мала дитину – дуже хвору. Їй були потрібні ліки. Не було можливостей ні транспортувати, ін. грошей. Якщо подивитися, як на це треба реагувати за підручниками з журналістики, - ви не повинні змінювати реальність. Ваше справа – бути свідком і документувати.
| + | |
| − | | + | |
| − | Але я вважаю, це фігня. Вам треба покинути камеру і стати людиною. Знайти ліки і переконатися, що з дитиною все гаразд. І хай через це цей проект займе 7 років, а не 3. Ось чому він так довго тривав – бо я була вимушена допомагати людям.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ми, журналісти, служимо суспільству, робимо це, щоб змінити суспільство. Але якщо ми всередині ситуації і можемо її змінити, треба змінити
| + | |
| − | | + | |
| − | Скажу же одне – я ніколи не платила за інтерв’ю. Один з торгівців хотів 10 тисяч доларів за інтерв’ю. І він є у фільмі. Але я йому й долара не заплатила.
| + | |
| − | | + | |
| − | Яка країна зіштовхнулася з цими проблемами найбільше? Чи є країни, де це відбувається приховано, а ми не знаємо?
| + | |
| − | | + | |
| − | Основні країни по Східноєвропейському ринку. Ми їх називаємо – країни походження, країни- остачальники. Молдова, Україна, Білорусь, Болгарія, Румунія, Албанія.
| + | |
| − | | + | |
| − | Країни, куди продають жінок: Росія, Ізраїль, Італія Туреччина, ОАЕ, Греція.
| + | |
| − | | + | |
| − | У фільмі я фокусувалася на трьох країнах з цих шести. ОАЕ, Греція, Туреччина. І дівчата, на яких я зосереджувалася – Молдова, Болгарія, Албанія, Чехія, Румунія.
| + | |
| − | | + | |
| − | У сфері торгівлі людьми попит породжує пропозицію, чи навпаки?
| + | |
| − | | + | |
| − | Це одне з найкращих питань. Не думаю, що мені ставили ці питання, а я виступала на цю тему разів із шістдесят. Дуже дякую.
| + | |
| − | | + | |
| − | Коли я почала працювати над цим проектом, у перші 3-4 роки у мене не було на це коштів. І я викладала, працювала на повну ставку, щоб заробити гроші на проект, і всі подорожі платила своїм коштом. І щоразу отримувала таку реакцію – навіть від деяких членів моєї родини. Щоразу коли я говорила з людьми про це, мала подібну реакцію. Одна – проституція найдавніша професія на світі. Чому ти витрачаєш час, тобі цього не змінити. Моя відповідь – це не проституція, це рабство, дівчата не хотіли цим займатися.
| + | |
| − | | + | |
| − | Інша фраза – але чоловіки завжди будуть за це платити. І інша реакція – теж дуже цікава. Люди казали мені: знаєте, ці дівчата з Молдови, України, Росії, їм це подобається. Вони не проти. І для мене це давало більше мужності і натхнення продовжувати роботу – бо я думала, що такі стереотипи існують лише тому, що жінки продовжують мовчати.
| + | |
| − | | + | |
| − | І ось чому громадська думка, яка засуджує цих жінок, продовжує існувати
| + | |
| − | | + | |
| − | Моя реакція на це після десяти років: чоловіки, яких я знаю, мої колеги, друзі, - не платять проституткам. І вони допомогли б жінкам. Тож не всі чоловіки однакові. І треба працювати над тим, щоб змінити чоловіків, які думають інакше. І в такий спосіб вирішити проблему попиту.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ви згадували жінок-«менеджерів». А як вони самі приходять у цей бізнес?
| + | |
| − | | + | |
| − | Є три чи чотири способи. Деякі самі були в рабстві, сутенери відправили їх назад у село і сказали – знайдеш 2-3 дівчат, отримаєш додаткову пачку сигарет. І вони повністю усвідомлюють, що вони роблять.
| + | |
| − | | + | |
| − | - На цих дівчат чинять психологічний тиск? Ви кажете, що вони погоджуються за пачку цигарок…
| + | |
| − | | + | |
| − | Пробачте, що я буду зараз відверто говорити про натуралістичні подробиці. Але я хочу бути з вами максимально чесною. Тут багато молодих людей, і я хочу, щоб ви знали, як працює ця система.
| + | |
| − | | + | |
| − | Момент, коли дівчина розуміє, що її продали, - це аеропорт тієї країни, куди вона прибула. Вона бачить обмін грішми між людиною, яка її привезла, та людиною, яка прибула її забрати. Зазвичай її відвозять кудись на квартиру. У цю мить вона усвідомлює, що вона не буде працювати офіціанткою чи прибиральницею. Вона намагається чинити опір. І в цей момент її починають ламати. Цей період може тривати від кількох днів до кількох тижнів, залежно від сили духу дівчини. Він схожий на систему тортур, які застосовують у в’язницях та закладах попереднього ув’язнення. Дівчину тримають в холодному приміщенні, їй не дають їсти, зазвичай у цьому місці нема світла. Її б’ють, часто обливають холодною водою. Її ґвалтують, групою. І знімають це на камеру. Їй кажуть: «Ми знаємо, де ти живеш, і якщо спробуєш утекти – ми надішлемо це відео твоєму батькові». Також її припалюють сигаретами, і вона бачить, як те ж саме чинять з іншими дівчатами.
| + | |
| − | | + | |
| − | Після двох тижнів подібного ці дівчата вже не такі, якими були раніше. Через ці два тижні до них починають водити клієнтів. Іноді до 50 чоловік на день. Помножте це на 365 днів на рік – бо вихідних у них нема. А тепер скажіть: чи погодилися б ви на її місці на додаткову пачку цигарок? Ви вже не така, якою була колись.
| + | |
| − | | + | |
| − | - Є багато випадків, коли дівчата, що походять з ніби благополучних родин, ідуть на це, бо прагнуть легких грошей. Чому так відбувається?
| + | |
| − | | + | |
| − | З усіх дівчат, з якими я спілкувалися, тільки дві заздалегідь знали, що будуть проститутками. Тільки дві.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ми зрозуміли, що ваше ставлення до професійних журналістських стандартів змінилося. Але як це змінило вас як особистість? І чим ви плануєте займатися далі?
| + | |
| − | | + | |
| − | Коли я кілька днів назад була в ООН, я говорила про це. Я сказала: якби я послухалася людей, які мені давали поради перед початком проекту, то проекту не було б. Усі мені казали: я ніколи не зможу показати обличчя цих дівчат у фільмі. Неурядові організації, з якими я консультувалася, говорили, що в мене нічого не вийде, бо «дівчата мають бути захищені». Я ж хотіла, щоб вони самі приймали це рішення. Віка, яку ви щойно бачили у фрагменті з фільму, прийняла таке рішення, бо подумала, що це допоможе іншим дівчатам.
| + | |
| − | | + | |
| − | І це повністю змінили мої уявлення про те, як треба робити репортаж.
| + | |
| − | | + | |
| − | Відповідаючи на ваше друге питання, - зараз я бачу себе режисером. Я буду продовжувати знімати фільми. Я буду знімати фільми, які, на мою думку, є важливими для людей. Два роки тому я пообіцяла собі, що тепер буду робити проекти про чоловіків – бо все, що я знаю про жінок, є дуже-дуже сумним. Це був жарт. Але не жарт те, що я справді роблю фільм про чоловіків. Мене цікавить чоловіча психологія. Щоб продовжувати мою роботу, мені треба її розуміти.
| + | |
| − | | + | |
| − | Що ви думаєте про міжнародні організації, які мали б займатися цією проблемою? Здається, що вони насправді не зацікавлені її вирішити, не хочуть захищати цих дівчат.
| + | |
| − | | + | |
| − | Найкраще, що можна зробити в цій ситуації – це запобігти їй. Але в цьому і полягає проблема. Я можу привезти цей фільм до кожного села. Я можу перекласти його на всі мови. Я можу показати його в кожному університеті. Але залишається питання, яке мені постійно ставлять молоді люди: а яку роботу ви мені можете запропонувати? І в мене нема відповіді. Самої освіти недостатньо. Якщо ми не запропонуємо молодим людям економічну модель, яка дасть їм змогу залишитися в їхній країні, - вони звідти поїдуть. І дехто з них ризикуватиме стати жертвою торгівлі людьми.
| + | |
| − | | + | |
| − | Під час кожного інтерв’ю я запитувала кожну дівчину: ви повинні були знати про торгівлю людьми. Вона існує вже двадцять років, це не нова проблема. Про неї постійно говорять по телебаченню, про неї написано на плакатах, які на кожній автобусній зупинці. У кожній країні відповідь була одна й та ж: я знала, що таке є, але думала, що це мене не зачепить. Я думала, що мені пощастить.
| + | |
| − | | + | |
| − | Ви бачили фрагмент із фільму, я навмисне хотіла показати вам Віку. Вона з гарної родини, її продали в Дубаї. Їй сказали, що вона буде офіціанткою. Вона подумала – 500 доларів на місяць, це ж такі великі гроші. Їй було 19 років. І вона дуже сильна жінка. Одна з найсильніших, які я зустрічала в житті. І вона дуже вперта. Коли ми вперше зустрілися, вона запитала: ВВС заплатила мені 200 доларів, «Дойче Велле» - триста доларів. Скільки ти мені заплатиш? Я відповіла: я не плачу за інтерв’ю. Але якщо його побачать багато дівчат, їх не продадуть так, як продали тебе. Я почала йти геть – вона наздогнала мене, розвернула мене і сказала – сідай, будемо розмовляти.
| + | |
| − | | + | |
| − | Чи є результати вашого фільму на державному рівні? Чи зацікавився цим хтось із високопосадовців?
| + | |
| − | | + | |
| − | Так, багато що змінилося завдяки цьому фільму. Одна велика зміна – це коли Держдепартамент США зв’язався зі мною і вирішив показувати його у своїх посольствах. І коли я була у Вашингтоні, один із представників Держдепу прийшов на показ фільму і сказав мені: я не можу повідомити всі деталі, вони засекречені, але я хочу, щоб ви знали, що завдяки цьому фільму були змінені закони в Греції. Для мене було дуже важливо про це дізнатися. Зустріч минулого тижня в ООН – це також велике досягнення. Але це на великому рівні. На малому рівні важливо, що фільм змінив життя цих дівчат. Женя, ще одна героїня фільму, вистрибнула з вікна, щоб утекти. Вона мала серйозні ушкодження, і потребувала серйозних хірургічних операцій. Я змогла зібрати достатньо коштів на це лікування. Наступна операція буде через тиждень. Тож зміни відбуваються як на особистому, так і на глобальному рівні.
| + | |
| − | | + | |
| − | Викладач кафедри журналістики
| + | |
| − | | + | |
| − | Лук’янчук Сергій Олександрович
| + | |
| | | | |
| | == В І Т А Є М О ! == | | == В І Т А Є М О ! == |
