Відмінності між версіями «Васильченко, Вячеслав Миколайович»
Матеріал з Кафедра журналістики
Admin (Обговорення • внесок) |
Admin (Обговорення • внесок) |
||
| Рядок 81: | Рядок 81: | ||
| − | + | {{Цитата|Пробач поетові усе, | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | Пробач поетові усе, | + | |
Як його спів – неізрадливий: | Як його спів – неізрадливий: | ||
| Рядок 90: | Рядок 87: | ||
Він, як і всі, свій хрест несе, | Він, як і всі, свій хрест несе, | ||
| − | Але його – він особливий… | + | Але його – він особливий…}} |
| − | + | {{Цитата| | |
| − | + | ||
| − | + | ||
Не клени мене, о, не клени, | Не клени мене, о, не клени, | ||
| Рядок 102: | Рядок 97: | ||
Більш не буде тієї весни, | Більш не буде тієї весни, | ||
| − | Що коханням розкраяла груди… | + | Що коханням розкраяла груди…}} |
| − | + | {{Цитата| | |
| − | + | ||
| − | + | ||
Давай розпалимо вогонь, | Давай розпалимо вогонь, | ||
| Рядок 116: | Рядок 109: | ||
Сузір’ям з’єднаних долонь… | Сузір’ям з’єднаних долонь… | ||
| − | Давай розпалимо вогонь… | + | Давай розпалимо вогонь…}} |
| − | + | {{Цитата| | |
| − | + | ||
| − | + | ||
Ми будем лиш удвох. На ключ замкнем всі двері, | Ми будем лиш удвох. На ключ замкнем всі двері, | ||
| Рядок 130: | Рядок 121: | ||
Кохання нашого напишемо роман… | Кохання нашого напишемо роман… | ||
| − | Потім зустріч Її. У реальному житті… | + | Потім зустріч Її. У реальному житті…}} |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | |||
*1991 рік. Рукою початківця написана повість «Кульгаюча постать у сірому». І видавець знайшовся. Редактор газети «Сокіл» Ярослав Борсук. Але… То – «шалені 90-ті». І треба виживати. Яка там література. Родина. Маленька дитина. Марієчка… Професійне становлення як викладача вишу… Писати випадало тільки те, що вимагала робота і за що могли заплатити кілька копійок. Чи пак – купонів. А зарплатня викладача (вчорашнього випускника) тоді дорівнювала «винагороді» прибиральниці у магазині (хай не ображаються люди цієї професії). Просто перед цим витрачено 5 років життя… | *1991 рік. Рукою початківця написана повість «Кульгаюча постать у сірому». І видавець знайшовся. Редактор газети «Сокіл» Ярослав Борсук. Але… То – «шалені 90-ті». І треба виживати. Яка там література. Родина. Маленька дитина. Марієчка… Професійне становлення як викладача вишу… Писати випадало тільки те, що вимагала робота і за що могли заплатити кілька копійок. Чи пак – купонів. А зарплатня викладача (вчорашнього випускника) тоді дорівнювала «винагороді» прибиральниці у магазині (хай не ображаються люди цієї професії). Просто перед цим витрачено 5 років життя… | ||
