Відмінності між версіями «Творчий вечір Олени Миколаївни Рижко»
Матеріал з Кафедра журналістики
Admin (Обговорення • внесок) |
Admin (Обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{| border="0" align="center" cellpadding="4" valign="top" | {| border="0" align="center" cellpadding="4" valign="top" | ||
| − | | [[Файл:11.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-11.jpg|300px]] |
| − | | [[Файл:12.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-12.jpg|300px]] |
| − | | [[Файл:123.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-123.jpg|300px]] |
|- | |- | ||
| − | | [[Файл:161.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-161.jpg|300px]] |
| − | | [[Файл:171.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-171.jpg|300px]] |
| − | | [[Файл:191.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-191.jpg|300px]] |
|- | |- | ||
| − | | [[Файл:151.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-151.jpg|300px]] |
| − | | [[Файл:1101.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-1101.jpg|300px]] |
| − | | [[Файл:1111.jpg|300px]] | + | | [[Файл:300px-1111.jpg|300px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
Читала нам Олена Миколаївна й свою нову поезію. Наповнена щирими почуттями, цікавим баченням світу та стосунків вона відкриває нам безмежний простір різноманітної палітри вражень. | Читала нам Олена Миколаївна й свою нову поезію. Наповнена щирими почуттями, цікавим баченням світу та стосунків вона відкриває нам безмежний простір різноманітної палітри вражень. | ||
| − | Дозволь мені сьогодні обманутись. | + | {{Цитата|Дозволь мені сьогодні обманутись. |
Один лиш раз. І думати: ти мій. | Один лиш раз. І думати: ти мій. | ||
| Рядок 63: | Рядок 63: | ||
І не мені чола твого торкнутись | І не мені чола твого торкнутись | ||
| − | цілунком вранішнім. Але тепер - ти мій | + | цілунком вранішнім. Але тепер - ти мій}} |
Була цього вечора і ще одна родзиночка: дві чарівні пісні заспівала Вікторія Квітко. Поезію доповнювала музика. Линула десь далеко за межі кімнати, аудиторія зачаровано слухала, а за всім цим непомітно спостерігали з картин величезні червоні маки. | Була цього вечора і ще одна родзиночка: дві чарівні пісні заспівала Вікторія Квітко. Поезію доповнювала музика. Линула десь далеко за межі кімнати, аудиторія зачаровано слухала, а за всім цим непомітно спостерігали з картин величезні червоні маки. | ||
